Занятие первое

Тема 1. “Основи сучасного загальновійськового бою”.

Заняття №1: “Тактика – складова частина воєнного мистецтва”.

Світ без воєн і зброї - такий ідеал існування держав, який визначає нині генеральний курс країни в міжнародних справах. Виходячи з цього наша військова доктрина носить сугубо оборонний характер. Це значить, що ми не почнемо воєнних дій першими, якщо не піддамося збройному нападу. Якщо ж агресор розв'яже війну, то ми змушені будемо із самого її початку відбити вторгнення і лише після цього перейти в рішучий наступ. Звідси і вимога Міністра оборони до теорії оборонного бою і підготовки військ: вести наступ різними способами.

Наше нове мислення значно розширило можливість забезпечувати безпеку країни політичними засобами. Однак поки світ мілітаризований і грозить збройними конфліктами, не знята військова небезпека - нам потрібна справжня обороноздатність.

Рішення цієї задачі припускає проведення великого комплексу заходів щодо технічного оснащення ЗС, навчанню командирів, штабів і військ, а також безупинному удосконалюванню військового мистецтва.

Нинішній період у житті ЗС України - це період практичних справ, напруженої повсякденної роботи. Щоб справитися з усіма задачами необхідно перейти на якісно нові параметри, а саме: виробити сучасні вимоги до якості бойової техніки і зброї, воєнно-професіональним, морально-політичним і психологічним якостям особового складу, шукати ефективні шляхи навчання і виховання, розробити оптимальну організаційну структуру армії і флоту, дислокацію військ і методи підтримки їхньої бойової готовності, а нині ще й обґрунтування головних напрямків військових реформ.

В умову вищих військово-навчальних закладів головне полягає в тому, щоб забезпечувати реальне просування вперед у поліпшенні навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності і якості в практичній спрямованості в підготовці курсантів.

1 навчальне питання

Значення тактика в підготовці офіцерів і навчанні військ

Воєнна наука - це система знань про характер, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій.

Теорія воєнного мистецтва складається:

- стратегії;

- оперативного мистецтва;

-тактики.

1.         Стратегія - складова частина воєнного мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних Сил до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.

2.          Оперативне мистецтво - охоплює теорію і практику підготовки і ведення операцій (бойових дій) об'єднаннями видів Збройних Сил.

3.         Тактика - теорія і практика підготовки і ведення бою підрозділами, частинами (кораблями) і з'єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ. Вона ділиться на загальну тактику і тактику видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ. Загальна тактика, основу якої складає тактика Сухопутних військ, досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації з його підготовки і ведення спільними зусиллями підрозділів, частин і з'єднань різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ. Тактика видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ розробляє специфічні питання бойового застосування підрозділів, частин і з'єднань виду ЗС, роду військ і спеціальних військ у загальновійськовому бою і самостійно.

Загальна тактика і тактика видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ знаходяться в тісному взаємозв'язку: загальна тактика визначає задачі підрозділів, частин і з'єднань видів ЗС, родів військ і спеціальних військ в загальновійськовому бою, порядок і способи їх спільного використання і тим самим впливає на розвиток їх тактики; в свою чергу, змінюючи в тактиці видів ЗС, родів військ і спеціальних військ надає вплив на розвиток загальної тактики, вимагає уточнення і удосконалення її рекомендацій.

Тактика має два аспекти - теоретичний і практичний.

Теорія тактики - вивчає зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності і причини ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами, вивчає бойові якості і можливості підрозділів, частин і з'єднань, розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою. Теоретичні положення тактики находять відображення в Бойових статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, воєнно-теоретичних працях.

Практичний аспект - охоплює діяльність командирів, штабів і військ по підготовці і веденню бою.

Він включає:

-       збір і вивчення даних обстановки;

-       прийняття рішення;

-       доведення задач до підлеглих;

-       планування і підготовку військ та місцевості до бою;

-       ведення бойових дій;

-       управління частинами, підрозділами та з'єднаннями;

-       всебічне забезпечення бойових дій.

Роль тактики в сучасних умовах, як підтверджує досвід Великої Вітчизняної війни, локальних війн і військових навчань, безмірно велика. Це обумовлюється тим, що велике значення в досягненні перемоги над ворогом продовжує зберігати загальновійськовий бій, а також великі можливості, якими володіє командир для рішення бойових задач. Тому тактика (тактична підготовка) є важливою частиною бойової підготовки військ, провідною навчальною дисципліною у військово-навчальних закладах.

Тактика - сама динамічна область військового мистецтва. Причому зміни в тактиці проходять все швидше по мірі прискорення технічного прогресу і удосконалення засобів збройної боротьби, морально-бойових якостей особового складу.

Тактика максимально наближена до практичної діяльності військ: рівень її розвитку, якість тактичної підготовки офіцерів, штабів і військ багато в чому визначає умови досягнення перемоги в бою. Коло задач тактики великий. Він визначається рівнем розвитку озброєння і бойової техніки, поглядами стратегії на характер майбутньої війни, способи її розв'язання і ведення, конкретними задачами, що виходить з оперативного мистецтва.

Задачами тактики є розробка і проведення в життя заходів, що забезпечують постійну      готовність підрозділів, частин і з'єднань до виконання бойових задач у складних умовах наземної, повітряної і радіоелектронної обстановки.

Розробка і удосконалення способів ведення бойових дій у початковий період війни.

Застосування ядерної, високоточної зброї та інших сучасних засобів збройної боротьби, докорінно змінило характер бою й умови його ведення.

Тактика покликана розкрити ці зміни, досліджувати природу сучасного бою, його характерні риси, закономірності, підготовку, принципи і способи ведення.

Тактика розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, а також захисту військ від такої-ж зброї супротивника.

Розгром противника в бою досягається тісним сполученням вогню, удару і маневру підрозділів, частин і з'єднань різних родів військ і видів Збройних Сил; завдання тактики полягає в тім, щоб знайти оптимальне сполучення цих елементів загальновійськового бою і діючих у ньому сил та засобів.

Важливою задачею тактики є вивчення сил і засобів супротивника, його поглядів на застосування їх у бою, а також на способи ведення різних видів бою; виявлення сильних та слабких сторін озброєння, техніки, організації військ і тактики дій противника. При вивченні оборонного бою - тактика розробляє питання організації і ведення оборони в тактичній ланці, ведення оборонного бою в особливих умовах, в оточенні і при відході. Вивчаючи наступальний бій, загальна тактика розробляє способи його організації і ведення при прориві оборони, переслідування противника, що відходить, наступ з подоланням водних перешкод, способи організації і ведення зустрічного бою, особливості наступу вночі, у місті й інших особливих умовах. Загальна тактика розробляє також питання пересування військ і розташування їх на місці.

Крім того, тактика вивчає питання керування, усебічного забезпечення бою і виробляє практичні рекомендації з їх рішення в різних умовах. Розробляє вимоги до організаційно-штатної структури військових формувань і рівню їхньої бойової підготовки.

Етапи розвитку тактики

Визначальний вплив на розвиток тактики робить удосконалення зброї і військової техніки і зміна якості особового складу військ. Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного руху військ на полі бою і рукопашній сутичці воїнів. Розвиток тактики в цей період йшло в напрямку удосконалювання бойових порядків і маневрування ними на полі бою. Після бою при ЛЕВКТРАХ у 371 р. до н.е. став застосовуватися принцип нерівномірного розподілу сил і засобів по фронті з метою зосередження основних зусиль у вирішальному місці.

Подальше удосконалювання зброї привело до появи різних видів піхоти і кінноти. У війнах феодалізму зміст тактики визначається вже пануванням на полях бою лицарської кінноти, бій зводився до суми двобоїв лицарів. Корінний переворот у тактиці відбувся в XVII столітті в зв'язку з прийняттям на озброєння в арміях Європейських держав вогнепальної зброї. Глибока побудова бойових порядків у виді колони, перемінилося поступово лінійною тактикою, що остаточно затвердилася в ході Тридцятирічної війни 1618-1648р.

Створення масових армій наприкінці XVIII - початку XIX століття, подальше удосконалювання зброї привели до появи тактики колони і розсипного ладу, класичним образом якого, є Бородінський бій 1812 р., однак така тактика з появою нарізної зброї привела до великих утрат. У ході Кримської війни 1853-1856 р. починає зароджуватися тактика стрілецьких цілей, що остаточно затвердилася в ході російсько-японської війни 1905 р. З появою автоматичної зброї, скорострільної артилерії, авіації, танків, отруйних речовин у ході першої світової війни 1914-1918 р. з'явилася тактика групового бою, що полягала в тім, що стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, зброї супроводу, важких кулеметів. Розвиток оборони йшов від осередкової, котра була не глибокою, до підготовленого в інженерному відношенні позиційній оборони.

Тактика радянських військ складалася в роки громадянської війни і військової інтервенції в Росії 1918-1920 р. Її особливості були обумовлені революційним духом бійців і командирів армії нового типу.

У ході війни здійснювався перехід до дій ударними угрупованнями з зосередженням сил і засобів на головних напрямках. У ході прориву будувалися глибокі бойові порядки. У розвиток тактики великий внесок у цей період внесли М.Н.Тухачевский, А.Н.Егоров, И.Л.Уборевич та ін. радянські военоначальники. У міжвоєнний період розвиток тактики визначався широким упровадженням нової військової техніки і моторизації Збройних Сил.

У середині 30-х років була розроблена теорія глибокого наступального бою, сутність якої складалася в одночасному впливі авіації, артилерії, танків наступаючих військ на всю тактичну глибину оборони противника, у прориві її на обраному напрямку, з наступним розвитком тактичного успіху в оперативний.

У роки Великої вітчизняної війни тактика одержала широкий і всебічний розвиток, вона характеризувалася гнучкістю, своєчасною зміною бойових порядків військ і способів їхніх дій з урахуванням змін, що відбувалися в оснащенні зброєю і технікою своїх військ і військ супротивника. Були розроблені ефективні способи прориву глибоко ешелонованої оборони, подолання з ходу проміжних оборонних рубежів, ведення зустрічного бою, переслідування супротивника, що відходить. Широке застосування одержали нічні дії, удосконалювалися способи форсування водних перешкод, оточення і знищення оточеного супротивника, ведення активної оборони. Уміло здійснювався окритий маневр і наносилися раптові удари.

Післявоєнний період був якісно новим етапом у розвитку тактики, відбулися корінні зміни в теорії тактики в зв'язку зі змінами в матеріальній базі бою:

з'явилися принципові нові засоби боротьби - ядерна зброя, високоточна зброя, зброя оснащена електронними засобами. Великі зміни відбулися в озброєнні, організаційно-штатній структурі і тактиці дій.

Під впливом цих факторів зросла вогнева й ударна міць, маневреність військ, їх бронезахищеність, що привело до корінної зміни поглядів на підготовку і ведення загальновійськового бою частинами і підрозділами.

Сучасна тактика - це теорія і практика підготовки і ведення бою з застосуванням усіх, у т.ч. новітніх засобів збройної боротьби.

На жаль, сьогодні доводиться констатувати пев­ний застій у галузі розвитку теорії тактики та її застосування під час бойової підготов­ки військ.

Ми повинні зрозуміти, що жити за ста­рими мірками, не вивчаючи та не узагаль­нюючи все нове, що відбувається протягом останніх десятиліть, — це означає втратити провідну роль у теорії тактики і військовій практиці.

Теорія тактики має бути індикатором усього нового й прогресивного, а без неї — практика приречена. З цього випливає, що у системі бойових дій у воєнних конфліктах тактика була і є основою досягнення опе­ративної мети і складовою частиною воєнного мистецтва.

Створення і масове впровадження у війська сучасних засобів і технологій ведення збройної боротьби суттєво вплинуло за останні 15-20 років на розвиток тактики в цілому і теорії загальновійськового бою зокрема. Тому при визначенні вигляду Збройних сил XXI століття дуже важливо враховувати нові тенденції в області тактики, а саме: зсув акцентів убік «безконтактних» дій протиборчих сторін; послідовний перехід від вогневого впливу по всьому угрупованню противника до функціонально-структурного (виборчого) його ураження з застосуванням переважно високоточної зброї; зростання питомої ваги мобільних військ.

Що ж стосується практичного розвитку тактики в ході бойових дій військ у збройних конфліктах, то тут, на наш погляд, накопичено чимало позитивного, що можна охарактеризувати як новий виток у розвитку форм і способів тактичних дій, констатуючи визначений прогрес військового мистецтва в цілому. Проблема в тому, щоб узагальнити і систематизувати накопичений досвід інших держав при ведення збройних конфліктів різної інтенсивності. Спробуємо в оглядовому викладі представити, у чому ж полягає розвиток тактики за останнє десятиліття.

Насамперед хотілося б відзначити, що в системі бойових дій у військових конфліктах чітко проявилася домінуюча роль тактики як складової частини військового мистецтва. Це важливо підкреслити ще і тому, що під впливом досвіду війни в зоні Перської затоки (1991) стала мусуватися точка зору, що тактика узагалі відмирає, оскільки, мов, вирішальне значення у військових конфліктах сьогодні мають дії стратегічного й оперативного масштабу. Однак останнім часом співвідношення і взаємозв'язок складових частин військового мистецтва проявилися інакше, чим це мало місце в операції «Буря в пустелі». Центр ваги бойових зусиль змістився убік тактичних дій. Так, в Афганістані питома вага розв'язуваних військами тактичних задач склала, по розрахунках, близько 80% від загального обсягу бойових дій, а в двох чеченських військових кампаніях — 75%. З цього випливає, що тактика була і залишається основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.

Задачі тактичної підготовки.

Тактична підготовка - це навчання особового складу підрозділів, частин і з'єднань, а також їхніх органів управління підготовці і веденню бою, а у вищих командних інститутах, крім того, навчання курсантів організації бою і керуванню підрозділами в ході його ведення.

Тактична підготовка є одним з найважливіших предметів бойової підготовки військ і ведучою дисципліною навчання в інституті, оскільки вона найбільшою мірою забезпечує підготовку курсантів до практичних дій у сучасному бою, їх високу польову виучку.

Тактичній підготовці підлегле вивчення інших дисциплін, тому що вона з'єднує в єдиний комплекс знання, уміння і навички, придбані особовим складом у процесі занять по вогневій, технічній, інженерній, стройовій, фізичній підготовці й іншим предметам навчання. Вона є основою виучки військ.

У ході тактичної підготовки в стінах інституту майбутні командири навчаються організовувати і вести:

- оборонний бій, робити марші на великі відстані і на високих швидкостях;

- рішуче і уміло діяти в глибині оборони противника;

- стрімко атакувати противника, використовуючи результати всіх засобів поразки; вести безупинну й активну розвідку;

- скрито робити маневр;

- успішно переборювати зони радіоактивного зараження і загородження; завзято і непохитно оборонятися;

- уміло захищатися від ОМП;

- вести бій у складній швидкозмінній обстановці.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами в даний час висуває підвищені вимоги до тактичної підготовки в цілому і до підготовки курсантів - майбутніх командирів зокрема.

Основним напрямком у підвищенні польової виучки військ на сучасному етапі, є подальше удосконалювання організації і проведення тактичних навчань, особливо з бойовою стріляниною.

Як і раніше високі вимоги сучасний бій пред'являє до одиночної підготовки солдата, до бойового злагодження малих підрозділів, по оволодінню ними прийомами і способами дій на полі бою. Основний напрямок по підготовці курсантів командного вищого танкового інституту зосереджено на цілеспрямованому навчанні їхньої практичній роботи з посадового призначення в посаді командира взводу, роти.

Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і офіцерів.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

- відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

- більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкою й активною обороною,

- освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

- вишукувати шляхи підвищення інтенсивності й ефективності занять. У навчальному процесі широко використовувати досвід ведення бойових дій в Афганістану, локальних воєн, ліквідації наслідків на ЧАЕС. 

Головну увагу в навчанні військ тактичній підготовці зосередити на  підготовці до ведення високоманеврових, активних, тривалих бойових дій, у складній, швидкозмінній обстановці, в умовах широкого застосування ВТО, ЗДМ, авіації, бойових вертольотів, масованого вогневого, радіоелектронного і  морально-психологічного  впливу,   руйнування  об'єктів   хімічної промисловості й атомної енергетики. Вчити війська скритності підготовки бойових дій і виконанням заходів щодо маскування, дезінформації і введенню противника в оману.

При навчанні оборонним діям особливу увагу приділити створенню нездоланної оборони за рахунок умілої побудови бойового порядку організації системи вогню, ефективного сполучення вогню, ударів і маневру силами і засобами, міцного утримання займаних рубежів, широкого використання контратак, Особливу увагу приділити на повне і якісне виконання на кожнім навчанні робіт з фортифікаційного обладнанню позицій, рубежів, пунктів управління і т.д.

При навчанні наступальним діям   особливу увагу приділяти способу переходу в наступ з положення безпосереднього зіткнення із супротивником, швидкого і окритого проведення перегрупування; надійного вогневого враження противника, проведення наступу високими темпами, беззупинно вдень і вночі та швидким перенесенням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень і обходів супротивника, розчленовування його і знищення вроздріб.

У керівних документах відзначається також і ряд істотних недоліків у тактичній підготовці курсантів:

- окремі випускники повільно входять у посаду, непевно вирішують задачі керування підрозділами, не володіють розвитим тактичним мисленням;

- деякі молоді офіцери погано навчені питанням підтримки своїх підрозділів у повній бойовій готовності, у зміцненні військової дисципліни і статутного порядку;

-в окремих випускників ВНЗів відсутня методична підготовка;

- у навчально-виховному процесі перебудова йде повільно, в інститутах спостерігаються  інертність,  застарілі  методи  керівництва,  низька вимогливість і військова дисципліна;

- у ВНЗ недостатньо прищеплюється курсантам стройова виправка та фізичне загартування;

У зв'язку з цим Міністр Оборони вимагає по тактичній підготовці мати високий рівень підготовки, твердо знати і уміло виконувати свої обов'язки по організації бою і веденню його   танковим взводом і ротою, уміло застосовувати штатні озброєння і бойову техніку, домагатися твердого і безперервного управління підрозділами.

- кожен випускник інституту повинен знати фундаментальні положення тактики і бойових статутів Сухопутних військ, уміло застосовувати їх на практиці;

- бути вольовим, виконавчим, дисциплінованим і фізично розвинутим офіцером, володіти гарними організаторськими здібностями, високою загальною культурою й ерудицією.

Товариші студенти, щоб виконати ці вимоги і стати гарним офіцером-танкових військ у ході повсякденного навчання необхідно:

- ретельно готуватися до кожного заняття, вести і мати гарні, повні конспекти, вивчити рекомендовану викладачем літературу, періодично переглядати додаткову і військово-закордонну літературу;

- постійно удосконалювати свої практичні і командні навички, виробляти командирську мову, виховувати в собі високі морально-бойові і психологічні якості;

- на заняттях по тактичній підготовці розвивати ініціативу, творчість, спостережливість і кмітливість, виховувати в собі, своїх підлеглих любов до Вітчизни, ненависть до ворога, впевненість у перемозі і правоті нашої справи;

- учитися працювати з картою на місцевості, вести її чітко, повно й акуратно, дотримуючи високу штабну культуру, підтримувати в робочому стані необхідні приналежності для роботи в польових умовах;

- учитися планувати свою роботу в суворо відведений для цього час, уміти його розподілити, навчитися його правильно і доцільно використовувати в повсякденному житті і при організації бою;

- суворо виконувати вимоги Міністра оборони по дотриманню Військової присяги, збереженню військової і державної таємниці і секретного діловодства;

- на заняттях по тактичній підготовці і при тактичних заняттях на техніці суворо виконувати встановлені міри безпеки, уміти користатися імітаційними засобами;

- суворо дотримувати форму одягу, бути завжди чистим, акуратно одягненим, підтягнутим, мати молодецький вид, стежити за екіпіруванням на  заняттях.        Таким чином, задача курсантів полягають у тому, щоб глибоко вивчити основні положення тактики і навчитися вміло їх застосовувати для швидкого   і рішучого розгрому потенційного супротивника. Бути відмінним тактиком -значить йти в ногу із сучасним розвитком військової справи, значить виправдувати високу довіру, довіреної тобі Вітчизною.

2 навчальне питання

Основний зміст і порядок вивчення тактики на кафедрі.

Головна мета навчання дисципліні "Тактика" - підготувати офіце­ра, який :

-             має глибокі військові знання з основ теорії застосування підроз­ділів у сучасному загальновійськовому бою;

-             знає найновіші досягнення військової науки;

-             вміє творчо застосовувати теоретичні положення бойових статутів;

-             здібний вводити в практику все нове і передове;

-             має організаторські здібності, ініціативу і самостійне мислення.

В результаті вивчення дисципліни "Тактика" студенти повинні:

         знати:

-             загальні положення з тактики, основи сучасного загальновійсько­вого бою;

-             засоби і способи збройної боротьби, структуру Збройних Сил;

-             організацію, озброєння і бойову техніку, призначення, задачі, бойові можливості і загальні принципи бойового застосування підрозділів, частин (з’єднань) Сухопутних військ 

-             основи забезпечення бойових дій підрозділів та частин.

-             організацію, озброєння, бойову техніку, бойові можливості, такти­ку дій підрозділів армій провідних країн світу до бригади включно;

-             теоретичні основи управління підрозділами в бою

-             задачі інженерного забезпечення механізованих підрозділів (частин) у різних видах бою, необхідні сили та засоби для їх виконання;

-             елементи опорних пунктів (позицій) механізованих підрозділів, послідовність і обсяг робіт щодо їх інженерного обладнання;

-             порядок проведення інженерних заходів з тактичного маску­вання та захисту від високоточної зброї;

-             способи розвідки і подолання мінно-вибухових та ядерно-мін­них загороджень;

         вміти:

-             творчо використовувати положення бойових статутів, тактики, як мистецтва ведення бою, для прийняття оригінальних і сміливих рішень;

-             організовувати бій підрозділу і вміло керувати ним в  бою;

-             творчо використовувати теоретичні знання для прийняття нестан­дартних рішень;

-             ефективно використовувати бойові можливості штатного, приданих і підтримуючих підрозділів;

-             організовувати взаємодію з підрозділами родів військ та видів ЗС України;

-             організовувати і здійснювати інженерне забезпечення, прово­дити розрахунки щодо виконання задач інженерного забезпечення механізованими підрозділами у різних видах бою;

-             устанавлювати та долати протитанкові та протипіхотні заго­родження;

-             проводити інженерні заходи з тактичного маскування та за­хисту від високоточної зброї

За змістом предмет «Тактика»  включають чотири розділи, які формують 12 тем:

1.     Розділ 1. Введення в військову спеціальність.

- Тема 1: «Основи сучасного загальновійськового бою»;

- Тема 2: «Бойове застосування приданих і підтримуючих підрозділів».

2.     Розділ  2. Основи бойових дій відділення.

- Тема 4: «Танк в обороні»;

- Тема 5: «Танк в наступі»;

- Тема 6: «Танк на марші, в похідній охороні та в сторожовій охороні»;

3.     Розділ 3 Основи бойових дій взводу.

- Тема 7: «Взвод в обороні»;

- Тема 8: «Взвод у наступі»;

- Тема 9: «Взвод на марші»;

- Тема 10: «Взвод у розвідці»;

- Тема 11: «Розташування на місці та сторожова охорона».

4.     Розділ 4. Основи бойових дій роти.

- Тема 12: «Танкова (механізована) рота в основних видах бою та на марші»;

5.     Навчальний збір.

Виходячи з специфіки вивчення дисципліни, основними видами занять з дисципліни "Тактика" є:

-  лекції,

- семінари,

- самостійні заняття,

- групові заняття, що проводяться з використанням класно-лабораторної бази

 - а також групові впра­ви,

 - практичні заняття, що проводяться з використанням польової навчально-матеріальної бази та класу управління підрозділами у бою.

Лекції складають основу теоретичної підготовки курсантів. Вони ма­ють за мету дати основи знань з тактики, розкрити стан і перспективи розвитку військової науки, зосередити увагу на найбільш складних та вузлових питаннях. Лекції повинні стимулювати активну пізнавальну діяль­ність курсантів, сприяти формуванню творчого мислення.

Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань тематики навчальної  програми. Вони мають за мету поглибити та закріпити знан­ня, одержані на лекціях та в процесі роботи над навчальною та науковою літерату­рою, прищепити навички пошуку і викладання навчального матеріалу. На деяких семінарах курсанти повинні навчатися вести дискусію, полеміку, обґрунтовувати і відстоювати свої переконання, відвертати помилкові погляди своїх товаришів, вести наукову суперечку. До таких форм проведення семінарів відносяться "військова гра" і "дискусія". Питання на семінарі по­винні формулюватись так, щоб на них не було готової відповіді в підручниках та лекціях. Вони повинні зацікавити курсантів своєю науковістю, конкрет­ністю поставлених проблем, зв'язком з практикою.

Самостійні заняття проводяться з метою активного отримання курсан­тами нових знань, закріплення, розширення і поглиблення знань, отриманих на інших видах навчальних занять, прищеплення навичок аналізу, пошуку мето­дів вирішення задач, розвитку тактичного мислення, а також для навчання курсантів методам самостійної роботи з навчальним матеріалом. Самостійні заняття проводяться у визначений розкладом занять (розпорядком дня) термін, їх необхідно планувати для підготовки до семінарів та до проведення інших видів занять, для оформлення рішень на робочих картах. Зміст навчальних питань, що виносять­ся на самостійні заняття, визначаються тематичним планом.

Для підготовки курсантів до семінарів на кафедрі розробляються завдання, які видаються їм до проведення перших занять з теми, що вивчається.

Групові вправи проводяться з метою прищеплення курсантам практич­них навичок з організації бою, його забезпечення і управління підроз­ділами. Вони проводяться на картах (схемах, макетах місцевості), в класах і на місцевості. На групових вправах всі курсанти, як правило, виконують функції однієї посадової особи. Викладач діє на посаді старшого командира (начальника). Групові вправи в класах проводяться з метою навчання курсантів оцінювати обстановку, приймати рішення та графічно його оформлювати. На цих заняттях заслуховуються та аналізу­ються прийняті курсантами під час самостійної роботи рішення та їх обґрунтування. У ході заняття викладач заслуховує по кожному учбовому пи­танню 2-3-х курсантів, після чого проводить частковий аналіз, вказує на недоліки їх доповідей як за змістом, так і за викладенням, а при необ­хідності дає зразкове формулювання доповіді. Аналіз змісту прийнятого рішення необхідно проводити після заслуховування усіх варіантів. Слід уважно відноситись до ініціативних, сміливих рішень курсантів, заохочу­вати ініціативу, творчість та самостійність.

Практичні заняття проводяться з метою вивчення і практичного зас­воєння озброєння і бойової техніки, відпрацювання прийомів дій солдата, відділення у бою, відпрацювання прийомів і нормативів, визначених статутами і збір­ником нормативів, вдосконалення навичок з управління підрозділами у бою, особовим складом підрозділів. Практичні заняття проводяться, як прави­ло, методом тренування. Головним їх змістом є практична робота кожного курсанта.

Поточний контроль  засвоєння  вивченого матеріалу здійснюється на кожному занятті шляхом проведення усного і  письмового  опитування, під час виконання контрольних робіт а також за практичні дії. Він призначений для перевірки якості засвоєння навчального матеріалу, стимулювання навчальної роботи курсантів та вдосконалення методики проведення занять.

Підсумковий контроль проводиться з метою перевірки рівня та якості підготовки курсантів, їх відповідності освітньо-кваліфікаційними характеристикам. Він здійснюється у формі екзамену (заліку) методом роздільної перевірки рівня теоретичних знань, а також якості практичної підготовки.

При проведенні усіх видів занять викладачі мають право обирати ме­тоди і засоби навчання, які найбільш повно відповідають їх індивіду­альним особливостям і які забезпечують високу якість засвоєння курсан­тами учбового матеріалу, розвиток самостійності, творчості та ініціативи.

Разом з оцінкою знань, вмінь і навичок кожного курсанта слід оцінювати: досягнутий ним рівень вольових якостей. В навчально-методичних матеріалах на кафедрі необхідно розкривати конкретні прийоми і способи досягнення виховної мети на всіх видах учбових занять.

Для забезпечення проведення усіх видів занять розробляються методичні розробки. Навчальні питання занять в тема­тичних планах і методичних розробках визначаються кафедрою, виходячи з обсягу, що наданий в програмі і змісту тем.

3. навчальне питання

Військова термінологія - сукупність військових термінів-слів і словосполучень, описуючих визначені військові поняття, основну частину військової лексики. Військова термінологія відповідає досягнутому рівню розвитку військових знань та відтворює багатообразність специфічних понять, закріплених відповідними статутами, настановами та іншими офіційними документами, охоплюючи всі галузі військової справи. Вони поповнюються за рахунок слів загальнолюдської мови, запозичених з інших галузей знань та інших мов.  (слайд)

Бій, наступ, оборона, марш, зустрічний бій, переслідування.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані й узгоджені за місцем, цілями та часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань у обмеженому районі протягом короткого часу.

 Бій може бути:

- загальновійськовим,

- протиповітряним,

- повітряним

- і морським.

Складовими частинами загальновійськового бою є удар, вогонь і маневр.

Удар — одночасне ураження військ і об'єктів противника шляхом потужного діяння на них усіма наявними засобами або військами.

Удари,

-         залежно від застосування зброї, можуть бути -  ядерні, вогневі,   удари військами;

-         за засобами доставки — ракетні, артилерійські та авіаційні;

за кількістю засобів, що беруть участь в ураженні об'єктів — масовані, групові й одиночні.

Основними видами загальновійськового бою є:

-  оборона

-  і наступ

На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх війську наступ. Оборона широко застосовуватиметься як на початку, так і у ході війни. Але тільки обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника та оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Найбільш типовим для частин і підрозділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, із положення оборони.

Оборона і наступ тісно пов'язані. Будь-яка оборона вміщує елементи наступу, а наступ — елементи оборони.

Провідна роль у загальновійськовому бою належить механізованим і танковим підрозділам, які залежно від обстановки можуть діяти в похідному, перед бойовому і бойовому порядках.

Бойове завдання - завдання, що поставлене вищестоящим командиром (начальником) підрозділу, частині, з'єднання для досягнення поставленої мети в бою до встановленого терміну. Зміст бойового завдання залежить від чисельності, боєздатності та бойових можливостей своїх військ та противника.

При виконанні бойового завдання підрозділи, частини та з'єднання в залежності від обстановки можуть діяти у похідному, передбойовому та бойовому порядку.

Похідний порядок - шикування підрозділів, частин, з'єднань з їх засобами підсилення для здійснення маршу (маневру), тобто скритого пересування військ своїм ходом на бойовій техніці або у пішому порядку. Похідний порядок підрозділів - колона. (слайд)

Він має забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання військ в передбойові та бойові порядки, наявність та стійкість управління військами, найменшу вразливість військ від ударів противника.

Передбойовий порядок - шикування частин, підрозділів для пересування в колонах, розітнутих по фронту та вглиб. Застосовується при підході до полю бою та в наступі в глибині оборони противника з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, найменшій вразливості військ від ЗМУ, вогню артилерії та ударів авіації, швидкого маневру, подолання у високому темпі зон зараження, руйнувань, завалів та пожеж. Передбойовий порядок підрозділів може бути вишикуваним в лінію, уступом праворуч або уступом ліворуч, кутом вперед або назад. (слайд)

Бойовий порядок - це шикування з'єднань, частин і підрозділів з їх засобами підсилення для ведення бою. Бойовий порядок залежить від завдання, що виконується, дій противника, наявності сил і засобів та характеру місцевості. Застосовується з метою кращого використання сил, що є в наявності, засобів, та умов місцевості. Мусить відповідати завданню, замислу бою та забезпечувати: найбільш вигідні умови для ведення вогню та забезпечення бойових дій, найменшу вразливість від всіх видів зброї противника, зручність управління, швидке здійснення маневру та перегрупування військ в ході бою.

З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим підрозділам додаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ.

Придані підрозділи повністю підпорядковуються загальновійськовому командиру і виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються у підпорядкуванні старшого командира (начальника) та виконують поставлені ним завдання, а також завдання, поставлені командиром підтримуючого підрозділу, у межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

Зброя (ядерна, звичайна, запалювальна).

Зброя - пристрої та засоби, що призначені для пораження противника у озброєній боротьбі. Звичайно складається з засобів пораження та засобів їх доставки до цілі.

Сучасній бій може вестися з використанням ядерної зброї та інших засобів пораження або з використанням тільки звичайної зброї.

Ядерна зброя – різновид зброї масового пораження, що при вибуху використовує внутрішню ядерну енергію боєзаряду. Вона включає різноманітні ядерні боєприпаси, засоби доставки їх до цілі (носії) та засоби управління.

Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої належать розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані (коректовані) й самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску) за будь-яких умов обстановки, погоди та пори року і доби.

Запалювальні боєприпаси й суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або у фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об'єктів.

Високоточна зброя - зброя, що дозволяє уражати цілі, як правило з першого пострілу в любий час доби, при любих метеоумовах та сильній протидії противника. До високоточної зброї відносяться: керовані балістичні ракети, крилаті ракети, керовані авіаційні ракети, касети, бомби, артилерійські снаряди, міни, ЗРК, ПТКР, а також розвідувально ударні комплекси (РУК): ПЛСС, "Джісак" та інші.

Вогонь (по окремим цілям, зосереджений, нерухомий загороджувальний, рухомий загороджувальний, фронтальний, фланговий, перехресний, кинджальний).

Як нам відомо розгром противника у бою досягається вогнем всіх видів зброї.

   Вогонь - один з основних способів ураження противника в бою.

Вогонь розрізняється:  (слайд)

* за видами зброї: вогонь стрілецької зброї, мінометів, танків, засобів протиповітряної оборони;

* за напрямком стрільби:

- фронтальний,

- фланговий,

- перехресний;  (слайд)

Фронтальний вогонь - вогонь гармат або стрілецької зброї, що спрямовується перпендикулярно фронту цілі (бойового порядку противника). Найбільш ефективний по окремим  цілям.

Фланговий вогонь - вогонь з гармат або стрілецької зброї, спрямований у фланг цілі (бойового порядку противника). Найбільш ефективний для пораження цілей, які розташовані по площі.

Перехресний вогонь - вогонь, що ведеться по одній цілі не менш ніж з двох напрямків. Він найбільш ефективний по цілях, що викриваються раптово. При перехресному вогні значно підвищується щільність вогню та підсилюється моральний вплив на противника.

Кинджальний вогонь - вогонь з кулеметів і автоматів по цілях, що викриваються раптово з близьких відстаней в одному напрямку. Він ведеться на відстанях, що не перевищують дальність пострілу по грудній фігурі.

*за тактичними завданнями, що вирішуються (характеру впливу на противника): вогонь:

- на придушення,

- на знищення,

- на вимотування,

- на задимлення,

- на освітлення,

- на руйнування та ін.;

* за способами стрільби (для стрілецької зброї, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків):

- з місця,

- з ходу,

- з коротких зупинок;

* за напруженістю стрільби:

 для автоматичної стрілецької зброї:

 - одиничними пострілами,

-  короткими чергами,

- довгими чергами,

- кинджальним безперервним;

 для артилерії та танків:

 - одиночним,

-  збіглим (постріли слідують один за другим з максимальним темпом, не в ущерб точності наводки),

- методичний ( кожний наступний постріл проводиться через рівний проміжок часу),

-  залповий (постріли з декількох гармат проводяться одночасно або в найкоротший проміжок часу);

* за видами проведення (наводки) (для артилерії та танків):

- прямою наводкою (суміщення оптичної вісі панорами безпосередньо з ціллю),

-  напівпрямою наводкою,

- непрямою наводкою (з закритих вогневих позицій);

* за видами вогню:

- по окремим цілям,

- зосереджений,

а для артилерії ще додатково:

 - рухомий загороджувальний,

- нерухомий загороджувальний,

- послідовне зосередження вогню,

- вогневий вал,

- масовий та ін. (слайд)

Зосереджений вогонь (ЗВ) - вид артилерійського вогню, ведеться одночасно декількома батареями або дивізіонами по одній або декільком групам цілей. Зосереджений вогонь зі стрілецької зброї ведеться вогневими засобами або підрозділами по одній цілі (групі цілей).

Загороджувальний вогонь – вид артилерійського вогню - цільна вогнева завіса на шляху руху атакуючих танків та піхоти противника або нерухома вогнева завіса на шляху польоту повітряного противника. Поділяється на рухомий та нерухомий.

Нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) - ведеться на одному рубежі, підготовленому на шляху руху атакуючої піхоти та танків противника, віддаленому від своїх військ на 300-500 м. (слайд)

Рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) - ведеться послідовно на декількох рубежах на шляху руху атакуючого противника. (слайд)

Відстань між рубежами РЗВ 400-600 м, найближчий до переднього краю своїх військ 300-400 м.

Вогонь на пораження повітряних цілей ведуть зенітні ракетні підрозділи, та зенітні кулемети.

Засоби протиповітряної оборони застосовують зосереджений вогонь по окремій цілі або розподіляють його по декільком цілям.

Зенітна артилерія та зенітні кулемети також використовують загороджувальний вогонь.

Ефективність вогню досягається високою точністю, щільністю, раптовістю відкриття, масуванням по важливим об'єктам (цілям), широким маневром та умілим управлінням вогнем.

Маневр (охоплення, обхід, відхід, оточення).

Маневр — організоване пересування війську ході бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил і засобів, а також перенесення або пере націлювання (масування, розподілення) ударів і вогню для найбільш ефективного ураження противника.

Видами маневру є:

-         охоплення,

-         обхід,

-         відхід .

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється швидким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, у

 тому числі й повітрям, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (у райони), розташовані в нашій глибині. Маневр повинен бути простий за замислом і здійснюватися швидко, потай і раптово для противника. У його основі має лежати своєчасне і найбільш повне використання результаті» вогневого ураження противника.

Охоплення — маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противнику.

Обхід — більш глибокий маневр, який здійснюють підрозділи для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється в тісній тактичній та вогневій взаємодії; обхід — у тактичній взаємодії з військами, що наступають з фронту, а іноді і з тактичним повітряним десантом.

Відхід — маневр, що застосовується з метою виведення своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу і зайняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Маневр ударами і вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по найважливіших об'єктах противника або у розподілі (розосередженні) для ураження декількох об'єктів, а також у пере націлюванні їх на нові об'єкти.

Фронт, фланг, стик, проміжок.

Бойовий порядок з'єднання, частини та підрозділу складається з елементів та має фронт, фланги та тил. Між підрозділами та частинами в бойовому порядку є стики та інтервали (проміжки).

Фронт - сторона бойового порядку військ, звернена до противника.

Тил - сторона бойового порядку, протилежна фронту.

Фланг - права і ліва сторони бойового порядку військ. Фланг є, як правило, найбільш вразливою частиною бойового порядку, тому забезпечення флангів при веденні бою - важливіший обов'язок командирів усіх ступенів.

Стик - місце поєднання флангів або проміжок (інтервал) між флангами сусідніх з'єднань, частин, підрозділів у їхньому бойовому порядку. Стики, як і фланги, найбільш вразливі місця для удару противника. Тому при організації бою передбачаються заходи по забезпеченню флангів та стиків.

Проміжок (інтервал) - відстань по фронту між бойовими порядками військ.

Успішне виконання бойової задачі в сучасному бою в значній мірі залежить не тільки від умілого шикування сил та засобів і грамотних в тактичному відношенні дій всього особового складу підрозділу, але і від ретельного організованого бойового, тилового та технічного забезпечення.

Бойове забезпечення - це комплекс заходів, що проводяться командирами та штабами всіх ступенів, а також військами з метою недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його ударів, створення своїм підрозділам сприятливих умов для організованого та своєчасного вступу в бій і посиленого його ведення.

В підрозділах організуються наступні види бойового забезпечення:

- розвідка,

- захист від зброї масового ураження та ВТЗ,

- маскування,

- інженерне забезпечення,

- хімічне забезпечення

-  та охорона.

Основним організатором бойового забезпечення є командир. На основі прийнятого рішення та вказівок старшого командира (начальника) він визначає завдання бойового забезпечення, склад сил і засобів, що залучаються для їх виконання та порядок дій для виконання цих задач.

Технічне та тилове забезпечення включають в себе комплекс заходів, що направлені на забезпечення військ всім необхідним для бою, відновлення пошкодженої техніки, евакуацію та повернення до строю після лікування поранених та вирішення інших завдань.